Їхня червона ікра скраю…

На далекій Камчатці гуцули миють золото, харків'яни вчать аборигенів танцям, а вінничани - торгують ікрою.

Якщо доля закинула вас навіть на самий край планети - не скигліть. Озирніться - там повно нашого брата, а значить - не пропадете. На півострові Камчатка українці успішно ріжуть хвости лососю, торгують простроченою ікрою і навіть сидять на російських золотих запасах. Ніде наша не пропадала!

Дома гріє сонце, а на Камчатці - гроші | У кутку кабінета Петра Буланного лежить булава, на шафі - зливки дорогих металів. Петро Васильович - начальник поважної на півострові контори "Камчат-Геологія". Чоловік родом з Гуляй-Поля Запорізької області. Про рідні краї йому нагадує село Запоріжжя. Уявляєте, є таке на Камчатці.

- Ваши быстро здесь приживаются, начальниками большими становятся, - заздрить росіянин Олександр.

- А хто вам не дає?! - парирує інший острівний бос Орест Михайлович. Мешканець карпатського села свого часу мив золото лотком, сьогодні відає артіллю золотошукачів. На Далекий Схід перетягнув не одну тисячу земляків.

- Росіяни - ледацюги! А добувати золото - то не для слабаків, - запевняє Орест.

На каву до українця заходить змучений з виду дідок. Це - Всеволод Войтович, він родом із Житомирщини. В радянські часи керував копальнею, де від антикомуністичних настроїв "лікували" Василя Стуса.

- Орест, угости старика рыбкой, на праздник бы поесть, - по-приятельськи звертається Всеволод до Ореста. Той земляку не відмовляє.

- Я його часто вмовляю їхати доживати віку в Овруцький район, там в нього хата залишилась. Але боїться старий, що в Україні не зможе отримувати пенсію з російського бюджету.

- Законы у вас там в Украине непонятные, - кидає незадоволено пан Войтович.

До речі, на Камчатці процвітає культурна українська автономія, але Орест Михайлович в її ряди ні ногою. Бо керівництво діаспори пропагує об’єднання з Росією.

Ікру - в землю, рибу - ведмедям | Українцями переповнений і рибний ринок у Петропавловську-Камчатському. З-за гір червоної риби і відер з ікрою, почувши українську, насторожено виходять кілька продавців.

- Та я ж з Хмільника! - молодий хлопець витягує долоню з теплих рукавиць. - Но о рыбе и икре даже не спрашивайте. Интервью на эту тему не даем.

По кутках ховаються і решта торговок. Про якість "червоного золота" тут говорити не люблять.

Олег Єрофеєв,  Мicto